Сайт Томашгородського ЗДО "Журавлик " Рокитнівської селищної ради: Булінг в ЗДО

Шановні батьки!

19 січня 2019 року набув чинності Закон України від 18.12.2018 року № 2657-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)»

Булінг (цькування) - це діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров'ю потерпілого.
Типові ознаки булінгу (цькування) такі:

систематичність (повторюваність) діяння;
наявність сторін - кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за нявності);
дії ябо бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.

ПОРЯДОК ПОДАННЯ ТА РОЗГЛЯДУ (З ДОТРИМАННЯМ КОНФІДЕНЦІЙНОСТІ) ЗАЯВ ПРО ВИПАДКИ БУЛІНГУ (ЦЬКУВАННЯ) В ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ

Учасники освітнього процесу подають заяву керівництву закладу освіти або його засновнику про випадки булінгу по відношенню до дитини або будь-якого іншого учасника освітнього процесу.

Керівник закладу освіти або його засновник розглядає заяву вдень її подання та видає рішення про проведення розслідування.

Проводиться повне та неупереджене розслідування щодо випадків булінгу (цькування) з залученням осіб від яких отримали інформацію.

Керівник закладу освіти для прийняття рішення за результатами розслідування створює наказом комісію з розгляду випадків булінгу (цькування) та скликає засідання. До складу комісії входять педагогічні працівники (утому числі психолог, соціальний педагог), батьки постраждалого табулера, керівник закладу та інші зацікавлені особи для прийняття рішення за результатами розслідування та виконання відповідних заходів реагування.

Рішення Комісії реєструється в окремому журналі, зберігається в паперовому вигляді з оригіналами підписів всіх членів Комісії.

Якщо комісія визнала, що це був булінг, а не одноразовий конфлікт, то керівник закладу повідомляє у повноважені підрозділи органів Національної поліції України та Службу у справах дітей.

Потерпілий чи його/її представник, також, можуть звернутися відразу до уповноважених підрозділів органів Національної поліції України (ювенальна поліція) та Службу справах дітей з повідомленням про випадок булінгу (цькування).

У разі, якщо комісія не кваліфікує випадок як булінг, а постраждалий незгодний з цим, то він чи його/її представник можуть одразу звернутись до органів Національної поліції України.

ПОРЯДОК РЕАГУВАННЯ НА ДОВЕДЕНІ ВИПАДКИ БУЛІНГУ (ЦЬКУВАННЯ) В ЗАКЛАДІ ОСВІТИ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ОСІБ, ПРИЧЕТНИХ ДО БУЛІНГУ (ЦЬКУВАННЯ)

Після проведення розслідування та засідання комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) відповідно до заяви про випадок булінгу (цькування) здобувача освіти, його батьків, законних представників, інших осіб, уразі, якщо комісія визнала, що це був булінг, а не одноразовий конфлікт керівник закладу повідомляє у повноважені підрозділи органів Національної поліції України та Службу у справах дітей.

У разі, якщо комісія не кваліфікує випадок як булінг, а постраждалий незгодний з цим, то він може одразу звернутись до органів Національної поліції України.
Забудь-якого рішення комісії керівник закладу забезпечує психологічну підтримку усім учасникам випадку.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)» передбачені штрафи за булінг(цькування):

Штраф за булінг становить від 50 до 100 не оподатковуваних мінімумів, тобто від 850 до 1700 гривень або від 20 до 40 годин громадських робіт.

Якщо булінг вчинено групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, штраф – від 100 до 200 мінімумів (1700 – 3400 гривень) або громадські роботи на строк від 40 до 60 годин.

Неповідомлення керівником закладу освіти уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про випадки булінгу учасника освітнього процесу тягне за собою накладення штрафу від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до1місяця з відрахуванням до 20 відсотків заробітку.

Порядок подання та розгляду заяв щодо випадків булінгу (цькування) у закладі освіти:

Заяву про випадки булінгу у закладі освіти має право подати будь-який учасник освітнього процесу.
Заява подається керівнику закладу освіти відповідно до Закону України «Про звернення громадян».
Здобувач освіти, який став свідком булінгу у закладі, зобов'язаний повідомити про це вихователя, психолога або безпосередньо керівника закладу освіти.
Педагог або інший працівник закладу освіти, який став свідком булінгу або отримав повідомлення про факт булінгу від здобувача освіти, який був свідком або учасником булінгу, зобов'язаний повідомити керівника закладу освіти про цей факт.
Керівник закладу освіти має розглянути звернення.
Керівник закладу освіти створює комісію з розгляду випадків булінгу, яка з'ясовує обставини булінгу.
Якщо випадок цькування був єдиноразовим, питання з налагодження мікроклімату в дитячому середовищі та розв'язання конфлікту вирішується у межах закладу освіти учасниками освітнього процесу.
Якщо комісія визнала, що це був булінг, а не одноразовий конфлікт, то керівник закладу освіти повідомляє уповноважені підрозділи органів Національної поліції України та Службу у справах дітей.
Здобувач освіти може звернутись на гарячу лінію ГО «Ла Страда - Україна» з протидії насильству в сім'ї або із захисту прав дітей; до соціальної служби з питань сім'ї, дітей та молоді; Національної поліції України; Центру надання безоплатної правової допомоги. Після отримання звернення дитини, відповідна особа або орган інформує керівника закладу освіти у письмовій формі про випадок булінгу. Керівник закладу освіти має розглянути таке звернення та з'ясувати всі обставини булінгу.

Учасниками освітнього процесу у сфері дошкільної освіти є:

діти дошкільного віку, вихованці, учні;
педагогічні працівники: директори, заступники директора з навчально-виховної (виховної) роботи, вихователі-методисти, вихователі, старші вихователі, асистенти вихователів, вчителі (усіх спеціальностей), вчителі-дефектологи, вчителі-логопеди, практичні психологи, соціальні педагоги, інструктори з праці, інструктори з фізкультури, інструктори слухового кабінету, музичні керівники, керівники гуртків, студій, секцій, інших форм гурткової роботи та інші спеціалісти;
помічники вихователів та няні;
медичні працівники;
батьки або особи, які їх замінюють;
батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу;
асистенти дітей з особливими освітніми потребами;
фізичні особи, які мають право здійснювати освітню діяльність у сфері дошкільної освіти.

Права дитини у сфері дошкільної освіти:

Права дитини у сфері дошкільної освіти визначені Конституцією України,Законом України "Про освіту", цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Дитина має гарантоване державою право на:
безоплатну дошкільну освіту в державних і комунальних закладах дошкільної освіти;
безпечні та нешкідливі для здоров'я умови утримання, розвитку, виховання і навчання;
захист від будь-якої інформації, пропаганди та агітації, що завдає шкоди її здоров'ю, моральному та духовному розвитку;
безоплатне медичне обслуговування у закладах дошкільної освіти;
захист від будь-яких форм експлуатації та дій, які шкодять здоров'ю дитини, а також від фізичного та психологічного насильства, приниження її гідності;
здоровий спосіб життя;
діти з особливими освітніми потребами, що зумовлені порушеннями інтелектуального розвитку та/або сенсорними та фізичними порушеннями, мають право на першочергове зарахування до закладів дошкільної освіти.

Щоб протидіяти булінгу, права і обов'язки учасників освітнього процесу розширено:

Педагогічні працівники:

Мають право на захист під час освітнього процесу від будь-яких форм насильства та експлуатації, у тому числі булінгу (цькування), дискримінації за будь-якою ознакою, від пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров’ю;

Зобов’язані повідомляти керівництво закладу освіти про факти булінгу (цькування) стосовно здобувачів освіти, педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу, свідком якого вони були особисто або інформацію про які отримали від інших осіб, вживати невідкладних заходів для припинення булінгу (цькування).

Поради дітям щодо протидії булінгу – цькуванню:

Уникай агресора й перебувай у товаристві друзів. Постійно перебувай у товаристві приятеля, щоб не залишатись наодинці з недругом. Перебувай в оточенні приятелів у транспорті (у шкільному автобусі), у коридорах або на перерві – скрізь, де можна зустріти кривдника. Запропонуй те ж саме своєму другу.
Стримуй гнів. Розхвилюватись у зв'язку зі знущанням природно, але саме цього й домагаються агресори. Це змушує їх відчувати себе сильнішими. Намагайся не реагувати плачем, не червоній і не переймайся. Це вимагає великої кількості тренувань, але це корисна навичка дати відсіч агресору. Іноді корисно практикувати стратегію приведення себе в повну рівновагу, наприклад, рахувати до десяти, записувати свої гнівні слова на аркуші паперу, робити глибокий вдих або просто йти. Іноді треба навчати дітей робити непроникний вираз обличчя, поки вони не позбудуться небезпеки (посмішка або сміх можуть провокувати розбишаку).
Дій хоробро, йди та ігноруй агресора. Твердо й чітко скажи йому, щоб він припинив, а потім розвернись й піди. Намагайся ігнорувати образливі зауваження, наприклад, демонструй байдужість чи вдавай, що ти захоплений бесідою по мобільному телефону. Ігноруючи задираку, ти показуєш, що він тобі байдужий. Зрештою, він, імовірно, утомиться діставати тебе.
Усунь провокаційні фактори. Якщо агресор вимагає від тебе грошей на обід, принось обід із собою.

Рішучі дії:

Розкажи дорослим про знущання. Вихователю, директору, батькам, вони можуть допомогти припинити знущання.
Нічого не бійся, не мовчи, розповідай про це. Поговори з кимось, кому ти довіряєш, наприклад, із завучем, учителем, братом, сестрою або другом. Вони можуть запропонувати деякі корисні поради, і навіть якщо вони не можуть виправити ситуацію, це допоможе тобі відчути себе менш самотнім.Зателефонуйдо єдиного контакт-центру системи безоплатної правової допомоги та отримай там поради, правовий захист (покроковий алгоритм дій, як діяти в тій чи іншій ситуації) 0800213103.
Повідом про факт цькування Національну поліцію України. Зателефонуй за номером 102 та розкажи усі подробиці знущань.

ОРГАНИ ВЛАДИ ОБ’ЄДНУЮТЬ ЗУСИЛЛЯ, ЩОБ ЗАПОБІГТИ ТА ПРОТИДІЯТИ ДОМАШНЬОМУ НАСИЛЬСТВУ

Для швидкого, доступного та оперативного реагування на випадки вчинення насильства Міністерство внутрішніх справ розробило Чат-бот @police_helpbot, який діє в месенджері Telegram та акумулює всю необхідну інформацію про домашнє насильство.

Перша допомога жертві кібербулінгу: емоції підконтроль

ДІЗНАЙТЕСЯ

Які емоційні реакції спричиняє кібербулінг

Як допомогти дитині після атаки кіберагресора

Нерідко дитина, яку цькують у реальному житті, потерпає від агресії й у віртуальному світі. Що більше часу дитина проводить онлайн, то вразливішою вона стає до віртуальної агресії. А відтак ризикує стати жертвою кібербулінгу. Чим небезпечне віртуальне цькування та до чого воно може призвести?

Наслідки віртуальної агресії для дитини можуть бути різними

Причини булінгу:

помста
відчуття неприязні
прагнення відновити справедливість
боротьба за владу
потреба підпорядкувати собі слабшого
нейтралізація суперника
самоствердження, задоволення садистських потреб тощо
емоційні розлади;
депресія;
небажання ходити до школи тощо.

Коли дитина стає жертвою кібербулінгу, вона нерідко не знає, як вчинити й кого попросити про підтримку. Батьки та педагоги не завжди можуть допомогти їй впоратися з проблемою, оскільки самі недостатньо підготовлені. Як у такому разі діяти? Не дозволяти дитині користуватися інтернетом чи встановлювати суворі правила користування ним – неефективно, адже те, що заборонене, - цікавіше.

Чи не найліпший спосіб допомогти дитині в разі кіберагресії – спілкуватися з нею. Та як правильно це робити, аби дитина впоралася з негативними емоціями?

Розгляньмо найпоширеніші реакції дитини в разі кіберцькування та з’ясуймо, як діяти дорослому, який поруч і хоче допомогти дитині впоратися з емоціями.

Страх

Страх складно переносити на самоті, тож не залишайте дитину наодинці, навіть якщо вона просить про це чи вимагає дати спокій. Поговоріть про те, чого вона боїться. Науковці стверджують, щострах зменшується і перестає бути небезпечним, якщо людина говорить про нього. Тому, якщо дитина почала розповідати про свої страхи, вислухайте її.

Не намагайтеся відволікти дитину фразами на кшталт «Не думай про це», «Це нісенітниця», «Це дурниці», «Ніхто не слухатиме цієї маячні», «Того відео ніхто не побачить» тощо.

Запропонуйте дитині виконати дихальні вправи.

Приклад

Вправа1. Покладіть руку на живіт. Повільно вдихніть: відчуйте, як повітря спочатку наповнює легені, а потім— живіт. Затримайте дихання на одну-дві секунди й повільно видихайте: спочатку опускається живіт, потім— грудна клітка. Повторіть вправу три-чотири рази.

Вправа2. Глибоко вдихніть. Затримайте дихання на одну-дві секунди. Починайте повільно видихати й на середині видиху зробіть коротку паузу. Намагайтеся видихнути якомога сильніше. Повторіть вправу три-чотири рази.

Якщо дитині важко дихати в такому ритмі, приєднаєтеся до неї і дихайте разом. Це допоможе їй заспокоїтися та відчути, що ви поруч.

Також постарайтеся чимось зайняти дитину й у такий спосіб відволікти її від переживань.

Пам’ятайте, страх може бути корисним – він допомагає уникати небезпечних ситуацій. А тому боротися з ним варто лише тоді, коли він заважає жити нормальним життям.

Тривога

Постарайтеся розговорити дитину та зрозуміти, що саме її турбує. Зазвичай дитина відчуває тривогу тоді, коли вона чогось не знає чи не розуміє, що відбувається. Допоможіть їй відшукати інформацію, поясніть незрозумілі моменти. Розумова або фізична праця теж дієві: попросіть допомогти вам з чимось, розкажіть історію з життя, поділіться «секретом» тощо.

Плач

Плач – дієвий спосіб «випустити пару», а тому неслід одразу заспокоювати дитину. Натомість висловіть їй свою підтримку та співчуття— візьміть її за руку чи обійміть. Дитина має відчути, що ви поруч, співчуваєте їй та співпереживаєте з нею. Іноді тактильний контакт важить більше, аніж розмова.

Апатія

У стані апатії дитина почувається не лише виснаженою, ай байдужою та спустошеною. У такому разі, аби допомогти дитині:

заспокойте, допоможіть зручно влаштуватися;

створіть умови, аби вона поспала чи просто полежала;

залучіть до спільної діяльності, говоріть якомога більше.

Істерика

Під час істерики дитина втрачає багато сил – фізичних і психічних. Тож напад істерики слід негайно припинити. Допомогти дитині можна в такий спосіб:

несподівано зробіть щось таке, що може здивувати чи сильно вразити - з гуркотом упустіть предмет, різко крикніть тощо. Якщо такі дії неможливі чи неефективні, сядьте поруч і тримайте дитину заруку. Однак не вступайте в розмову чи суперечку, адже будь-які слова лише «піділлють масла» у вогонь;

коли істерика піде на спад, говоріть з дитиною короткими фразами, упевнено й доброзичливо— «Випий води», «Умийся» тощо.

Після нападу істерики дитина почуватиметься виснаженою, тож їй слід відпочити.

Провина

Якщо дитина внаслідок кіберагресії страждає від сорому або почуття провини, зверніться до фахівця— психотерапевта чи шкільного психолога.

Як має реагувати дитина на кібербулінг?

Покинути сайт чи групу, де її цькують, або заблокувати користувача чи поскаржитись адміністратору.

Розповісти батькам про те, що сталося.

Звернутися до шкільного психолога.

Повідомити в поліцію, якщо погрози носять сексуальний характер.

Ви також можете надати дитині «першу психологічну допомогу». Для цього:

Поговоріть та вислухайте її;

Продемонструйте розуміння – кивайте, піддакуйте, говоріть «угу» й «ага», проте не засуджуйте та не оцінюйте її дії;

покажіть, що приймаєте її такою, якою вона є, але не переконуйте - «Ти не винен(-а)», «Таке може трапитися з кожним»;

допоможіть виговоритися, проте не давайте порад, не розповідайте про власний досвід, не ставте запитань, а лише слухайте.

Рухове збудження

Рухове збудження небезпечне як для дитини, так і для оточення. Постарайтеся зупинити його фізично:

запитайте щось, аби привернути увагу дитини, чи доручіть справу, яка змусить задуматися. Інтелектуальна активність знизить рівень активності фізичної;

запропонуйте прогулятися чи виконати фізичну роботу – щось принести, переставити тощо;

виконайте разом дихальну гімнастику.

Приклад

Вправа1. Встаньте, зробіть повільний вдих, відчуйте, якповітря наповнює спочатку грудну клітку, а потім— живіт. Видихайте у зворотному порядку— спочатку нижні ділянки легень, потім верхні. Зробіть секундну паузу й повторіть вправу ще раз. Під час вправи дихати слід повільно, адже від надлишку кисню може запаморочитися голова.

Вправа2. Продовжуйте глибоко й повільно дихати. З кожним видихом намагайтеся відчути легкість— розслабте руки, плечі, спину. Сконцентруйтеся на диханні, уявіть, що видихаєте своє напруження. Зробіть три-чотири вдихи-видихи.

Вправа3. Одну-дві хвилини дихайте нормально. Потім починайте дихати повільно. Вдихайте через ніс, а видихайте через рот, склавши губи трубочкою. Під час видиху уявіть, що обережно дмухаєте на свічку і при цьому намагаєтеся не загасити полум’я. Повторіть вправу три-чотири рази.

67% дітей 11-17 років в Україні стикалися з проблемою булінгу. З них 24% стали жертвами булінгу. 48% жертв нікому не розповідали про цькування(дані ЮНІСЕФ за2017 рік)

Нервове тремтіння

У дитини може з’являтися неконтрольоване нервове тремтіння— у такий спосіб її організм «бореться» із напруженням. Зупиняти тремтіння не слід! Його, навпаки, варто посилити— протягом 10-15 с різко та сильно потрясіть дитину за плечі. При цьому продовжуйте розмовляти, аби вона не сприйняла ваші дії як напад чи агресію. Після того, як дитина перестане тремтіти, вона має відпочити у спокійній обстановці чи поспати.

Під час тремтіння у жодному разі не слід:

обіймати дитину або притискати до себе;
укривати її чимось теплим;
заспокоювати;
прохати, щоб вона взяла себе в руки.

Злість, агресія

Аби допомогти дитині, яка проявляє агресію, зведіть до мінімуму її оточення. А потім дайте змогу випустити пару, приміром доручіть роботу, пов’язану з фізичним навантаженням.

Як допомогти дитині - жертві кібербулінгу?

Приділіть дитині увагу, постарайтеся з’ясувати причини її емоційних і поведінкових проявів.

Запропонуйте батькам звернутися до психолога чи психотерапевта.

Зверніться до найближчого центру психологічної допомоги.

Порада

Не звинувачуйте дитину— «Що ти за людина!», а висловлюйтеся лише щодо її дій— «Ти дуже злишся, тобі хочеться все рознести вщент. Спробуймо разом знайти вихід з цієї ситуації ». Розрядіть обстановку жартами чи кумедною поведінкою, якщо це доречно.

Коли емоції вщухнуть і дитина зможе спокійно відповідати на запитання, з’ясуйте:

Як її друзі та/або родина відреагували, коли почули, що сталося?

Якою була її реакція, коли вона вперше побачив сайт, лист тощо?

Як вона почувається?

Характер реакцій дитини зумовлює підходи до надання психологічної допомоги. Підтримка оточення під час і одразу після атаки кіберагресора допомагає дитині впоратися з емоціями та не потрапити до замкненого кола страху, провини й відчаю.

До відома!

У будь-якій кризовій ситуації, коли дитина потребує підтримки дорослого, насамперед допоможіть їй заспокоїтися. Подбайте, аби вона почула й зрозуміла вас, так скажіть їй:

Я тобі вірю – це допоможе дитині зрозуміти, що ви розумієте її почуття і можете допомогти розв’язати проблему.

Мені шкода, що з тобою це сталося— дитина знатиме, що вона не наодинці зі своєю бідою і ви співпереживаєте разом з нею.

Це не твоя провина – дитина під іншим кутом погляне на проблему і не звинувачуватиме себе в тому, що сталося.

Добре, що ти сказав (сказала) мені про це – це допоможе дитині зрозуміти, що вона правильно вчинила, звернувшись по допомогу й підтримку.