" Андріївські вечорниці"

 

Здавна хустка вважалась українським національним аксесуаром, який зберігає в собі старовинні традиції. Хустка є символом прихильності, любові, вірності, прощання, скорботи, оберегом і важливим ритуальним предметом. Це — невід’ємна частина української культурної спадщини. Хустина є оберегом жінки з давніх-давен. Дівчатка, в основному, носили стрічки, віночки, а коли жінка виходила заміж, то вона одягала на голову хустку. Хустка була її оберегом, оберегом сім’ї, родини. Це — символ і необхідність.

 

Свято осенні

 

Бути вихователем – високе покликання і велика честь. Ця справа – важлива і унікальна. Вона несе в собі добро, справедливість, добро і красу. Дитячий садок – це перший освітній заклад, який зустрічає дитину. І не дарма його вважають першою школою життя. Той фундамент, який закладається у дитині із раннього дитинства, слугує опорою і основою в подальшому житті. Виховання малечі на початку їхнього життєвого шляху – не просте завдання, але від його успішного вирішення залежить майже все наше майбутнє. Професія вихователя і всіх працівників дошкільних установ вимагає від більшості глибокої самовіддачі, величезного терпіння і нескінченної любові до своєї справи і до маленьких громадян країни.

 

З днем народження, країно! Зі святом нас усіх! Ми - нація єдина, А наша зброя – гумор й сміх! Ми - веселі, щирі, добрі, Не страшні нам дощ і сніг, Ми - сміливі і хоробрі, Тож зі святом нас усіх!

 

 

                                                                       

Дітям треба тепло і сонце,

Щастя, радість, любов без меж!

І гаряче відкрите серце,

І травичка зелена — теж!

І на росянім лузі квіти —

Вся земля у красі п’янкій!

Щоб сміятися, щоб радіти

Наші діти могли на ній!

Дітям треба всього багато:

Небо, зорі і щирість слів.

А найбільше — це мама й тато.

Кожен з них, щоб дітей любив.

"Прощавай садок дитячий"

   28 травня в Томашгородському ЗДО "Журавлик" відбулося свято випуску дітей до школи "Прощавай садок дитячий"

"День вишиванки"

                                                        

                                                          Я встану рано-вранці, на світанку,

                                                          Як спалахне на квіточці роса.

                                                         Вдягну найкращу в світі вишиванку

                                                         І оживе, засвітиться краса

                                                         В промінні сонця. І моя сорочка

                                                         У рунах, в квітах зразу оживе...

                                                         З чарівних квітів я сплету віночка

                                                         Й над світом щира пісня попливе.

                                                         Сорочка, що матуся вишивала,

                                                         Сердечко гріє, душу веселить.

                                                         Бо ж мама щастя-долю закликала.

                                                         Цей оберіг в житті нас захистить.